День Катерини 
Безпосередньо в день Катерини, 7 грудня, дівчата збирались на вечорниці. Для цього вони заздалегідь обирали оселю а відповідно і господарку майбутнього свята.
Всі продукти приносились в складчину. На стіл подавались різноманітні страви, але перевага надавалась борщу та каші. Додам, що ніяких надмірностей не дозволяється, бо триває Пилипівка, Різдвяний піст. Приєднатись до цієї трапези можна і хлопцям, щоправда лише після того як дівчата закінчать ворожити, тобто пізно ввечері.
Досить цікавими є ворожіння на день Катерини. Після вечері треба вийти на вулицю і, якомога ближче підійти до вікон найближчої оселі, аби почути про що розмовляють господарі,  і вже за характером розмови визначити свою долю.

Свято калити
Якщо день Катерини суто жіночий, то Андрія, 13 грудня, справді парубоцький день. Ще в дохристиянські часи саме в цей період відзначали свято Калити,  християнська доктрина замінила його іменем апостола Андрія Первозваного. Проте пережитки старого залишились, зокрема, це виражається в т.зв. обрядах Калити, спеціально для яких дівчата випікали коржі, які мали назву "калети". Потім з цією обрядовою стравою влаштовувались різноманітні ігри та гадання. У давнину такі свята допомагали молоді обирати собі пару для майбутнього подружнього життя. Існує дуже велика кількість описаних ворожінь, якими користувались дівчата на Андрія. Багато з них схожі з тими, які були на Катерини. Потрібно, наприклад, зняти взуття з лівої ноги і почати ним міряти відстань від столу до порогу, та дівчина, яка перша це зробить першою і вийде заміж.
Молодь в цей день влаштовувала різноманітні забави.Основна дія свята - це відкусування "калети". Печиво прив'язується якнайвище попід стелею, а потім хлопці та дівчата з зав'язаними очима мусять дострибнути до нього і відкусити шматок.

Святий Миколай
Із циклу зимових свят найбільш «дитячим» вважається в Україні день Святого Миколая, 19 грудня. У народі до святого Миколая ставились з особливою повагою, оскільки вважалося, що він другий після Бога заступник на землі.  Зимовий Миколай традиційно вважався покровителем дітей, а також  усіх бідних і знедолених, землеробства і тваринництва. Здавна до свята Миколая урочисто готувалися. Особливо чекали його діти. Увечері найповажніша  в родині особа, переважно дідусь, перевдягався на вулиці в доброго Миколая (з розкішною бородою) і заходив до оселі з подарунками. Приповідаючи, він вручав гостинці. Слухняні діти намагалися не гнівити «діда Миколая, який знає про все». В наш час діти шукають подарунки під подушкою, а хто був неслухняним знаходять лозинку.

Різдво Христове
Розпочинається воно опівночі після Святвечора між 6 і 7 січня. У давнину це була Коляда – свято народження Сонця.
Свято українського Коляди відзначається протягом двох тижнів – з 7 по 19 січня. Це цілісний комплекс новорічних обрядів, куди входять великі свята – Різдво, Василі та Водохрещі.  Вечір, що передує Різдву, називається Святвечір, Багатир-вечір, Багата кутя, Вілія. За традицією кожен член родини в цей вечір повинен бути вдома, причому не можна спізнюватись до святкового столу, бо будеш весь рік блукати. Під час цієї вечері не можна виходити з-за столу та голосно розмовляти. До нього готували 12 пісних страв, серед яких обов’язково мають бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею чи капустою, тушкована картопля, узвар і кутя. Кутю готували з зерен пшениці чи ячменя (на півдні України з рису), розведених узваром і присмачених медом, маком, горіхами. В наш час на Святвечір діти приносять кутю.
Поступово закінчується вечір і наступає чарівна різдвяна ніч, під час якої не можна спати, бо все щастя проспиш. Проте навіть при великому бажанні заснути просто неможливо - церковні дзвони, ватаги колядників створюють урочисто-святкову гаму звуків. Обряд колядування досить давній - він походить іще з дохристиянських часів, коли наші пращури вшановували Сонце святом Коляди. Найбільше серед колядників зустрічаються діти, і це зрозуміло. Колядувати і заходити першими до оселі господаря в день Різдва можна лише хлопцям, які, згідно із звичаєм, несуть в домівку мир та спокій. Наступний після Різдва день - це день Богородиці. Треба вшановувати матерів та жінок, категорично забороняється працювати вагітним жінкам.  До речі жінкам в цей день, аби не нудьгували дозволяється колядувати.

Новий рік. Василя
Від Різдва і до Василів не годилося замітати та виносити з неї сміття, щоб не викинути разом зі сміттям доброго духа.  З приходом Василів починаються нові обрядодійства. Найцікавішим є новорічне засівання осель збіжжям, адже Василь – покровитель землеробства. Зранку хлопчики, засіявши спочатку у своїй оселі, ходять від хати  до хати, засіваючи збіжжям зі спеціальної рукавиці, сплетеної до свята, примовляючи:
- На щастя, на здоров’я! Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю. Будьте здорові з Новим роком і Василем!

Водохрещі
Завершуються 12-денні різдвяні свята  19 січня відправленням
свята Богоявлення, Хрещення Ісуса Христа, званим у народі Йорданом або Водохрещею. Цілий день 18 січня, напередодні свята , люди постяться. Над вечері йдуть до церкви, а після служби повертають додому  з освяченою водою і кроплять нею всіх членів сім’ї. Пишуть крейдою хрести на сволоці, вікнах, дверях, посуді, начинні, а також господарських спорудах. Вірять, що  відтепер ніяка нечисть або хвороба не влізе до хати. На вечерю подаються лише пісні страви, але обов’язково кутя і узвар. Рано вранці 19 січня відбувається освячення води в річці.  На широкому плесі поруч з хрестом роблять престол з льоду – «царські врата». З церкви процесія прямує до річки. Після молитви  священик, нахилившись, тричі вмочує у воду срібного хреста. Люди набирають освяченої води з ополонки, п’ють її, а вдома ще  й обтираються цілющою водою. Удома, скуштувавши ще раз свяченої води, уся родина сідає їсти.
Але час минає… І з’являються нові обряди, деякі втрачаються, та все ж вони відзначаються, бо віра людей не зникає. 

(За матеріалами http://etno.us.org.ua )

Колядування — давній звичай зимових (переважно різдвяних) обходів із виконанням величально-поздоровчих пісень (колядок) і речитативних формул (віншівок). Група чоловіків, неодруженої молоді, дітей заходила на подвір'я кожної хати, славила господарів, бажала їм здоров'я, щастя, щедрого врожаю, достатку,  за що отримувала певну винагороду. В основі цих обходів лежала магічна ідея "першого дня", згідно з якою побажання, висловлені на новорічні святки, мали стати реальністю.
***
Я маленький пастушок
Загорнувся в кожушок
На скрипочку граю,
Вас усіх вітаю.
А ви, люди, чуйте,
Коляду готуйте –
Яблучка, горішки
Дітям для потішки.
***
Колядин, колядин,
Я у батька один.
Мене не дивуйте
Ковбасу лаштуйте.
Колядин, колядин,
Я у батька один.
По коліна кожушок, -
Дайте, дядьку, пиріжок!
***
Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця.
( Добра з маком паляниця )
А без меду (маку) не така,
Дайте, дядьку, п’ятака !
***
Бігла теличка та й з березничка
Та й стала.
Я тобі, дядьку, заколядую,
Дай сала.
Бігла теличка та й березничка
Та в дядьків двір.
Я тобі, дядьку, заколядую,
То дай пиріг.
***
У Вифлеємі –
В стайні на сіні –
Христос родився
Всім на спасіння!
Люди, радійте,
Христа вітайте,
Божому сину
Славу віддайте!
Слава на небі
Богу Святому,
На землі спокій
Роду людському!

Щедрування — давній звичай новорічних обходів, під час яких групи щедрувальників (переважно молодь) піснями славили господарів, бажали їм здоров'я й достатку,   за що отримували винагороду. Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками.  Обрядових новорічних пісень — щедрівок (різновид колядок) співали окремо господарю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині, були щедрівки дитячі, жартівливі, пародійні.
***
Щедрівонька щедрувала,
під віконце підбігала,
Що ти, тітко, напекла,
Винось нам до вікна.
Що ти, дядьку, нам напік,
Винось нам аж на тік.
Мати казала, щоб дали сала,
Батько сварився, щоб не барився.
***
Щедрик-ведрик, дайте вареник,
Грудочку кашки, кільце ковбаски.
А як каші не дасте,
Візьму вола за ріжок,
Поведу на торжок,
Куплю собі пиріжок.
Дайте коляду,
Бо вам хату завалю.
Дайте книш,
Бо напущу вам в хату миш.
Дайте пиріг,
Бо потягну хату за ріг.

Засівання (посипання) — давньо-слов'янський новорічний звичай. У перший день нового року дорослі й діти, переважно чоловічої статі, ходили від хати до хати,  символічно засіваючи хлібні зерна і бажаючи господарям щастя, здоров'я, щедрого врожаю.  Посипальників, що ходили невеличкими групами, приймали як самих бажаних гостей: запрошували сісти до столу, щоб добре все сідало або щоб свати сідали (так казали там, де були незаміжні дівчата). Нерідко хлопчаки наслідували квоктання курей, а їх, жартуючи, смикали за чуба або за вуха, щоб курчата були чубаті, вухаті й волохаті. У деяких місцевостях перший засівальник повинен був обмолотити макогоном сніп жита, що стояв на покуті від Різдва. Після закінчення всіх обрядових дій господарі пригощали посипальників яблуками, бубликами, пиріжками та іншими ласощами, часто давали й дрібні гроші. Зерно, що вони розкидали по хаті, господиня збирала і давала куркам, аби краще неслися.
***
Сію, сію, засіваю,
Вашу хату не минаю,
З Новим роком йду до хати,
Щось вам маю віншувати:
Щоб діти всі здорові,
Їли кашу всі готові,
Щоб вам була з них потіха.
А нам грошей з півміха!
***
Сієм, вієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм
На щастя, на здоров’я
На Новий рік!
Щоб вам вродило краще, ніж торік.
Коноплі під стелю,
А льон до коліна,
Щоб вам, господарі,
Голова не боліла !

(за матеріалами http://uaua.inf ;http://etno.us.org.ua )

Шановні хлопці! Для того щоб мати елегантний вигляд і повністю відповідати статусу ліцеїста, потрібно не тільки мати модну краватку, але й вміти її правильно зав'язати. Як показало опитування, багато хлопців для цього користується послугами батьків. Спробуйте робити це самі!

Покажемо кілька способів зав'язати краватку.

1. Простий вузол - підходить для тих, хто тільки вчиться зав'язувати краватку.

2. Універсальний вузол. (Напівввіндзор) Найбільш популярний.

Підходить для шовкових краваток традиційної ширини, широких щільних та вузьких краваток.

3. Елегантний вузол (Віндзор).
Зав'язувати так само, як і "універсальний", додаючи ще один виток із боку правого куточка комірця.
Використовуючи  краватки різної ширини або змінюючи положення вузького та широкого кінців краватки, можна
добитися необхідного розміру вузла.

4. Актуальний вузол (Крістенсен).
Ідеально підходить для високих комірців сорочок. Він особливо пасує для кашемірових або вовняних краваток
із зимових колекцій.


                                                                    За матеріалами http://how.sergi.ru